Одним із символів боротьби українців за свободу є Холодний Яр. Хмельниччина, Коліївщина, "Чигиринська змова", "Таємна дружина", селянські повстання в добу Першої російської революції -- все це передісторія Холодноярської організації початку ХХ століття. І творилася нова збройна сила на тих же землях, у тих же селах, містечках і містах, що й Коліївщина: в Медведівці, Мельниках, Буді, Жаботині, Білозір'ї, Смілі... Не дивно, що московські окупанти називали Холодноярську організацію "чєм-то вродє пєтлюровской "Запорожской Сєчі". Холодноярська республіка У 1918 році на Чигиринщині з центром у Холодному Яру діяли загони, які боролися проти денікінців (революційний комітет «Чигиринська республіка» під проводом Свирида Коцура), і повстанські загони прихильників УНР, що вели боротьбу проти радянської влади. Повстанські загони Холодного Яру оперували на відтинку Черкаси — Чигирин — Знам'янка — Дніпро, їхнім осередком був Мотронинськй монастир, а командував ними вчитель з села Мельники отаман Василь Чучупака. Серед повстанців Холодного Яру, які нараховували кілька тисяч, крім селян з навколишніх сіл, були і вояки з Кубані (отаман Федір Уваров), Київщини і Галичини. У 1920-22 роках у Холодному Яру діяли повстанські загони отаманів Завгороднього, Петренка, Хмари, Ламайярмо, Нагірного, Деркача та інших. Відстоюючи незалежну Україну, організувавши за козацьким принципом повстанські загони під керівництвом отаманів, холодноярці під гаслом «Воля України — або смерть» з 1918 по 1922 роки
...
